Чи можливо оскаржити заповіт?

Достатньо часто за правовою допомогою звертаються громадяни, які вважають, що їх права та законні інтереси були порушенні під час прийняття спадщини. Іноді це пов’язано з тим, що спадкоємці, які звертаються після смерті спадкодавця до нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину отримують відмову у зв’язку із наявністю заповіту. При цьому велика кількість спадкоємців вважаючи, що такий заповіт є нікчемним звертаються до суду з позовною заявою про визнання його недійсним.

Можливо Вас зацікавлять наші статті:

ПОРЯДОК ВСТУПУ У СПАДЩИНУ  та  ЯК ПРИЙНЯТИ СПАДЩИНУ?.

Чи є взагалі підстави для визнання заповіту недійсним?

Відповідно до ч. 1 ст. 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 1-2 ст. 1257 Цивільного кодексу України).

Тобто, закон встановлює лише декілька підстав для оскарження заповіту, а саме:

1) Складання заповіту особою, яка не мала на це права;

2) Складання заповіту з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення;

3) Під час складання заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідала його волі.

Щодо першої підстави зазначаємо, що відповідно до ст. 1234 Цивільного кодексу України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Зі змісту цієї статті випливає, що не має права на укладання заповіту особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, або страждає на стійкий психічний розлад, в наслідок якого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та визнана судом недієздатною або обмежено дієздатною. Крім того, нікчемним є заповіт, який вчинений через представника, оскільки такі дії чинним законодавством не допускаються.

Щодо другої підстави слід зазначити, що згідно ст. 1247 Цивільного кодексу України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Під час укладання заповіту нотаріуси, як правило, додержуються всіх вимог щодо форми, змісту та посвідчення заповіту, однак, якщо заповіт укладається іншою посадовою чи службовою особою можуть відбуватися певні порушення через юридичну необізнаність останніх.

Так, наприклад, при посвідчені заповіту представником органу місцевого самоврядування в населеному пункті, де немає нотаріусу законом вимагається присутність не менш як двох свідків. При цьому свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Підпунктами 1.8. та 1.11. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 від 22.02.2012 р. визначено, що якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.

Отже, якщо при посвідчені такого заповіту свідки взагалі присутні не були, або свідками виступали спадкоємці за цим заповітом, члени сім’ї та близькі родичи спадкоємців за заповітом, особи, які не могли прочитати заповіт або якщо в такому заповіті відсутні підписи свідків або відомості про них, існують всі підстави для визнання такого заповіту недійсним.

Найскладнішою підставою визнання заповіту недійсним є визнання факту, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідала його волі. При цьому, оскаржуючи заповіт на позивача покладається тягар доведення, що заповіт складено у момент, коли особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними або заповіт складено особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку іншої особи.

Таким чином, цивільне законодавство передбачає наявність підстав для оскарження заповіту, тому для визнання сумнівного заповіту недійсним спадкоємець, який мав би наслідувати майно померлого, має право звернутися до суду з відповідною позовною заявою та довести наявність підстав, передбачених в ст. 1257 Цивільного кодексу України.

Напишіть відгук

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *

*