Чи є законним продаж боргу за кредитним договором?

Досить часто українці стикаються з проблемою, коли кредити, отримані в банках на відповідних умовах доводиться повертати колекторським або факторинговим установам, які придбали у банку право грошової вимоги.

При цьому, на відміну від банку такі установи достатньо часто застосовують не тільки правові, а й психологічні способи повернення боргу, такі як листи з погрозами або нічні дзвінки зовсім не турбуючись про свою репутацію та правила етикету.

Вас можуть зацікавити наші статті: Що робити, коли з кредитної картки були безпідставно списані кошти? та Що необхідно знати поручителю за кредитним договором.

Чи є взагалі законною діяльність таких компаній?

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже,  Цивільний кодекс України не встановлює жодних обмежень стосовно складу осіб, по відношенню до яких може здійснюватися відступлення права вимоги, тому в своїй діяльності факторингові та колекторські компанії посилаються саме на положення ст. ст. 1077 – 1086 цього кодексу.

Проте, при вирішенні питання про законність вимог нового кредитора необхідно з’ясовати чи був боржник належним чином повідомлений про зміну кредитора у зобов’язанні. Так, згідно ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні (ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України).

До недавнього часу було чинним розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 03.04.2009 р. № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» за яким банки мали можливість продавати борги своїх клієнтів – фізичних осіб будь – яким фінансовим установам.

Однак, станом на сьогоднішній день даний документ втратив чинність у зв’язку з прийняттям розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231».

Зі змісту цього розпорядження вбачається, що банки мають право продавати борги виключно суб’єктів господарювання, тобто тільки юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Це означає, що вимоги колекторів про повернення кредиту, який ви брали у банку не є правомірним, що в свою чергу надає боржнику підстави вимагати від колекторів і банків розірвання угод про продаж боргу або звернутися до суду з такою вимогою.

В свою чергу зазначаємо, що судова практика останнім часом нерідко захищає права клієнта у справах про визнання недійсними або розірвання угод про продаж банками боргів фізичних осіб. Так, ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 16 лютого 2016 р. по справі № 2а-12909/12/2670 було визнано, що продаж банками борів фізичних осіб є незаконним, однак зазначену справу не було закрито, а направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Станом на сьогоднішній день в судах все ще перебуває величезна кількість справ про стягнення боргу за позовами небанківських установ до фізичних осіб, а судові рішення виносяться, іноді, не на користь останніх, що свідчить про неправильне тлумачення судами норм матеріального права та необхідність для споживачів звертатися за кваліфікованою правовою допомогою до досвідчених юристів.

Tweet

Напишіть відгук

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *

*