Іпотечний договір: що потрібно знати?

Час від часу ми всі стикаємося з кредитами і позиками. Виділити велику суму на дорогу покупку іноді проблематично, ось і доводиться користуватися послугами банків. Але що, якщо кредит береться в кілька сотень тисяч гривень? Що необхідно зробити, щоб отримати «зелене світло» на кредит?

Як же відбувається видача такого іпотечного договору?

Клієнт і банк, фактично, укладають між собою 2 договору. Перший – кредитний договір, який встановлює суму, процентну ставку, валюту, і інші умови, на яких видається кредит. Другий договір – іпотечний. Відповідно до такого договору банк отримує право реалізувати обумовлений об’єкт нерухомості як виконання кредитних зобов’язань, якщо позичальник (іпотекодавець) не виконує взяті зобов’язання (ст.1 ЗУ «Про іпотеку»).

Тобто, при підписанні договору іпотеки, іпотекодавець все ще може володіти і користуватися майном. Що стосується можливості розпоряджатися, то такі дії можуть бути здійснені тільки за згодою іпотекодержателя (банку). Також іпотекодавець може заповідати такий об’єкт нерухомості. Будь-який документ, який би забороняв заповідати нерухомість є нікчемним (ст.9 ЗУ «Про іпотеку»).

Крім того, в обов’язки іпотекодавця входить і збереження предмета іпотеки. Ризик випадкового знищення або псування майна також лежить на іпотекодавцю. Для цього, ст.8 ЗУ «Про іпотеку» встановлюється обов’язок іпотекодержателя застрахувати предмет іпотеки. Природно, робиться це за рахунок іпотекодавця. Винятком може бути та ситуація, коли іпотекодержатель (банк) в договорі іпотеки бере на себе обов’язок застрахувати нерухомість.

За яких умов іпотекодавець може розпорядитися майном?

Ст.33 ЗУ «Про іпотеку» вказується, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання (кредитного договору), іпотекодержатель може реалізувати майно і задовольнити свої вимоги.

Нерідко боржники по кредиту стикаються з тим, що до них з вимогою звертаються організації, які не брали участь ні в кредитному, ні в іпотечному договорі. Може попелиці банк передати право вимоги третім особам?

Згідно ст.24 ЗУ «Про іпотеку», банк, як іпотекодержатель, може поступитися своїми правами третіх осіб. При цьому, питати згоди боржника ніхто не зобов’язаний. Іпотекодавця зобов’язані повідомити про те, що права за іпотечним договором були передані третім особам. Передача таких прав здійснюється окремим договором – договором факторингу, який підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Тобто, при підписанні договору іпотеки, іпотекодавець все ще може володіти і користуватися майном. Що стосується можливості розпоряджатися, то такі дії можуть бути здійснені тільки за згодою іпотекодержателя (банку). Також іпотекодавець може заповідати такий об’єкт нерухомості. Будь-який документ, який би забороняв заповідати нерухомість є нікчемним (ст.9 ЗУ «Про іпотеку»).

Крім того, в обов’язки іпотекодавця входить і збереження предмета іпотеки. Ризик випадкового знищення або псування майна також лежить на іпотекодавці. Для цього, ст.8 ЗУ «Про іпотеку» встановлюється обов’язок іпотекодержателя застрахувати предмет іпотеки. Природно, робиться це за рахунок іпотекодавця. Винятком може бути та ситуація, коли іпотекодержатель (банк) в договорі іпотеки бере на себе обов’язок застрахувати нерухомість.

А що робити, якщо банк реалізує предмет іпотеки (нерухомість)?

У разі, якщо реалізується житлове приміщення, людей, які проживають в квартирі, виселяють. Або за спільною згодою, або в примусовому порядку через суд. Але є одне “але”. Громадянам, яких виселили з квартири / будинку зобов’язані надати постійне житло. Про це говорять Перехідні положення ЗУ «Про іпотеку».

Tweet

Напишіть відгук

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *

*