Чи можна двічі притягнути до відповідальності за порушення законодавства про працю?

Як відомо, з початку 2017 р. законодавцем було суттєво підвищено розмір штрафів за порушення трудового законодавства, які встановлюються не у неоподаткованих мінімумах доходів громадян, за аналогом КУпАП або КК України, а у мінімальних заробітних платах (Згідно ЗУ «Про державний бюджет на 2017 р. мінімальна заробітна плата становить 3 200,00 грн.).

Можливо Вас зацікавлять наші статті: «Перевіряємо контрагента на «юридичну чистоту» та «Як діяти працівнику у разі невиплати заробітної плати?».

При цьому відомо, що за деякі порушення законодавства про працю встановлена юридична відповідальність одночасно у декількох законодавчих актах. Так, наприклад за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) КУпАП передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн., а КЗпП України за аналогічне правопорушення передбачає стягнення в розмірі 96 000,00 грн. З цього виникає цілком логічне питання: «За яким законом має відповідати роботодавець?».

Слід зазначити, що правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 41 КУпАП та абз. 2 ч. 1 ст. 265 за своїм змістом є абсолютно тотожними та не мають жодних відмінностей, а тому відповідати роботодавець має у будь – якому випадку лише однією статею. Яку норму мають застосовувати суди поки що не відомо, однак, враховуючи положення ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Звертаємо увагу на те, що такі проблемні питання стосуються перш за все фізичних осіб – підприємців, оскільки при виявленні порушень у юридичних осіб фінансова відповідальність за абз. 2 ч. 1 ст. 265 КЗпП застосовується по відношенню до компанії, а адміністративна за ст. 41 КУпАП до керівника. На практиці виникали ситуації, коли фізичних осіб – підприємців за порушення законодавства про працю притягували і до адміністративної і до фінансової відповідальності.

Однак, такі випадки є протиправними, оскільки суперечать вищезазначеним нормам Конституції України. Крім того, відповідно до ст.4 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Необхідно зазначити, що відповідно до практики ЕСПЛ, яка вже неодноразово була висловлена у його рішеннях «Надточій проти України», «Озтюрк проти ФРН», «Енгель та інші проти Нідерландів» «Равнсборг проти Швеції», «Путц проти Австрії» та ін., гарантії прав людини передбачені Конвенції щодо кримінального провадження, розповсюджуються у тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке переслідування можливо визначити карно кримінально-правовим за національним правом; колом адресатів та правовими наслідками для адресатів («тест Енгеля»).

Таким чином, гарантії, передбачені ст.4 Протоколу №7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється державою.

Враховуючи, що норми абз.1 ч.2 ст.265 КЗпПУ та ч.1 ст.41 КУпАП поширюються на невизначене коло осіб, а також передбачають покарання особи у значному розмірі, їх можливо розглядати як кримінальне переслідування у розумінні Конвенції, навіть враховуючи те, що національне законодавство не визначає їх, як кримінальне.

Таким чином, притягнення роботодавця до відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення, порушує його права, передбачені ст.61 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є підставою для звернення до суду і скасування однієї з постанов про накладання штрафу.

Tweet

Напишіть відгук

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *

*