Порядок вступу у спадщину

Питання, які виникають в результаті реалізації громадянами своїх законних прав, часто ставлять в глухий кут. Навіть така, здавалося б, проста на перший погляд процедура, як вступ у спадщину, на практиці призводить до того, що за відстоюванням своєї позиції доводиться звертатися до суду. Давайте ж розберемося, що з себе представляє успадкування і як реалізувати своє законне право.

Читайте також: звільнення працівника за станом здоров’я

Почнемо з того, що спадкування – це прийняття особою (спадкоємцем) законних прав та обов’язків померлого (спадкодавця). Слід зробити акцент на тому, що успадковуються як права, так і обов’язки. Вони не можуть бути відокремлені один від одного. Тому, якщо у померлого обсяг обов’язків був більше, ніж обсяг прав (наприклад, сума заборгованостей за кредитними зобов’язаннями більше суми майна, яке буде успадковуватися), то тут потрібно визначитися: чи не легше просто не приймати спадщину?

Обов’язки, які можуть перейти спадкоємцю при вступі у спадок – це обов’язки, що випливають з цивільно-правових договорів (крім тих, які нерозривно пов’язані з особою спадкодавця); обов’язки з відшкодування матеріальних збитків; обов’язки з відшкодування моральної шкоди (присудженого судом за життя спадкодавця); обов’язки по виплаті неустойки у вигляді штрафу або пені (присудженої судом за життя спадкодавця); витрати на утримання догляд, лікування, поховання спадкодавця (але не більше, ніж за 3 роки); обов’язки за договором оренди житла з викупом.

Не переходять у спадщину обов’язки, що випливають з цивільно-правових договорів, нерозривно пов’язаних з особистістю самого спадкодавця (тобто виконати таке зобов’язання міг тільки сам спадкодавець особисто), а також інші зобов’язання, пов’язані з особою спадкодавця (наприклад, по виплаті аліментів) .

Інший момент, на який варто звернути увагу, це те, як саме людина може вступати в спадок. Перший спосіб – спадкування за заповітом. Це можливо, якщо померлий при житті склав, а нотаріус засвідчив (що обов’язково), відповідний документ – заповіт. У цьому документі вказуються ті особи, яким спадкодавець хоче передати нажите за життя майно. Також, заповідач може виключити особу з числа спадкоємців за законом. Виняток становлять ті, хто має право на обов’язкову частку у спадщині. Статтею 1241 Цивільного кодексу України до таких осіб належать: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Також, спадкодавець має можливість скасувати або внести зміни до заповіту.

Другий спосіб прийняття спадщини – це спадкування за законом. Чинними нормами цивільного законодавства (статті 1258-1267 Цивільного кодексу України) передбачено, що при відсутності заповіту спадкування відбувається за участю спадкоємців в 5 чергах. При цьому потрібно розуміти, що кожна наступна черга отримує таке право за відсутності спадкоємців попередньої черги. Тобто, спадкоємці 2 черги можуть реалізувати своє право за відсутності спадкоємців 1 черги і т.д. Також, спадкоємець може відмовитися від спадкування на користь 3-го особи.

Отже, в 1 чергу спадкування за законом входять: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, батьки;

у 2 чергу – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

в 3 черга – рідні дядько та тітка спадкодавця;

в 4 чергу – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;

в 5 чергу – інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення), утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Частини, які успадковуються родичами однієї черги, є однаковими.

Що стосується осіб, які проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вважаються такими, які автоматично вступають у спадок, якщо протягом встановленого строку вони не заявлять про відмову в прийнятті такої спадщини.

Для того, щоб прийняти спадщину, необхідно звернутися до нотаріуса з відповідною заявою. Що стосується терміну, то спадкоємцям дається 6 місяців для прийняття спадщини з дня відкриття спадщини. Днем відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця.

Після закінчення 6-місячного терміну спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус видає свідоцтво, яке підтверджує право на спадщину.

Крім того, не варто забувати і про те, що спадок можна оскаржити в суді. Підставою може бути невірно складений заповіт, а також обставини, які можуть говорити про те, що догляд і утримання померлого лежало на плечах людини, яка в результаті не отримала частину майна, що успадковується.

Читайте також: що необхідно знати поручителю за кредитним договором

Як бачите, питання, пов’язані з спадковим правом, досить специфічні. Якщо у Вас є питання – звертайтеся в Юридичну компанію «Правовий центр – Гарант». Ми Вам допоможемо!

Автор статті

Вадим Іванов

ЮРИСТ ВІДДІЛУ ПО РОБОТІ З ЮРИДИЧНИМИ І ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ

DSC_6
Tweet

Напишіть відгук

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *

*