Як звільнити керівника юридичної особи?

В діяльності багатьох підприємств, установ та організацій достатньо часто виникають ситуації, коли доводиться звільнити керівника чи іншу посадову особу. При цьому, іноді, керівник юридичної особи самостійно виявляє бажання піти у відставку та звільняється за «власним бажанням», однак у випадках, коли керівник не хоче залишати свою посаду, виникають юридичні проблеми у його звільненні.

Можливо Вас зацікавлять наші статті: «МОРАТОРІЙ НА ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРОК – НА КОГО НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ ЗАБОРОНА» та «ПРОДАЖ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ».

Кого можна віднести до категорії посадових осіб?

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.

При цьому сам КЗпП України не надає визначення посадової особи, що зумовлює необхідність звернутися до інших нормативно – правових актів.

Так, згідно листа Міністерства юстиції України від 22.02.2013 р. № 1332-0-26-13/11 головним критерієм віднесення особи до посадової є наявність в такої особи організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

Аналогічна позиція міститься в роз’ясненні Державної інспекції України з питань праці «Категорія «посадові особи» у трудовому законодавстві» від 24 липня 2014 р., зі змісту якого вбачається, що терміни «посадова особа» та «службова особа» є синонімічними.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.2002 № 5 організаційно-розпорядчими обов’язками (наявність яких є характерним для поняття «посадова особа») є обов’язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Чи існують якість обмеження стосовно звільнення посадової особи за п. 5 ст. 41 КЗпП України?

Перелік посадових осіб, до яких може бути застосовано п. 5 ст. 41 КЗпП України законодавством не передбачено, однак, на працівників, обраних до профспілок, поширюються гарантії, передбачені главою 16 КЗпП України та Закону України «Про професійні спілки, їх права, та гарантії діяльності».

Так, згідно ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об’єднання професійних спілок).

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв’язку із станом здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв’язку з неналежним виконанням своїх обов’язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов’язано із станом здоров’я.

Крім того, законодавство передбачає і загальні обмеження щодо звільнення. Так, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, у період перебування у відпустці, не допускається звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини – інваліда.

Які зобов’язання виникають у роботодавця при звільненні працівника за п. 5 ст. 41 КЗпП України?

У день звільнення працівника роботодавець зобов’язаний видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи, належним чином оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок. Так, згідно зі ст. 44 КЗпП, у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше ніж 6-місячний середній заробіток.

Таким чином, чинна редакція КЗпП України містить в собі норму, що спрямована на захист прав власників підприємств, оскільки передбачає можливість звільнити посадову особу без зазначення причини звільнення, однак, звільняючи на цій підставі посадову особу, власник підприємства зобов’язаний виплатити такому працівнику вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП України), оскільки саме такий розмір допомоги законодавцем вважається достатнім для дотримання законних прав працівників.

Автор статті

Ігор Шемет

ЮРИСТ ВІДДІЛУ ПО РОБОТІ З ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ

DSC_1100_1 - миниt

Напишіть відгук

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *

*